Саймон Жакоме

На початку ери карвінгу він був абсолютним майстром крутих поворотів. Фотографії Саймона в дії прикрашали обкладинки лижних журналів усього світу. Ще працюючи у фірмі Salomon, він створив, мабуть, найкультовіші лижі того часу — модель Axecleaver. Він мав навчити старомодно катаючу національну збірну Швейцарії основам нової техніки. Однак усе завершилося сумно. Результатів, як і раніше, не було, а преса звинувачувала в усьому його. Тепер він випускає, напевно, найкрасивіші у світі лижі ZAI, втілюючи в них усі нові задуми. Перед вами портрет незвичайної людини — архітектора, художника і передусім гірськолижника Саймона Жакоме. НТН: З нашої останньої зустрічі минуло кілька років. Ти вже не працюєш для Salomon і заснував власну фірму, яка випускає дуже незвичайні лижі. Як це сталося? С.Ж.: Справді, за ці роки багато чого змінилося в моєму житті. До речі, я став батьком двох дітей, хоча цей факт, мабуть, не такий цікавий читачам НТН. У 2003 році я прийняв важливе рішення і за допомогою групи друзів і кількох інвесторів створив гірськолижну компанію ZAI. Мої мрії здійснилися, і з того моменту я повністю поглинутий справами компанії. Щодня виникають нові й нові завдання. Таке моє життя… НТН: Лижі ZAI незвичайні — вони виглядають як витвори мистецтва руки різьбяра чи ювеліра. І настільки гарні, що на них взагалі шкода їздити. Для кого спроєктована ця колекція? С.Ж.: Ми продаємо лижі ZAI, використовуючи найрізноманітнішу аргументацію, тому важко визначити якусь певну групу покупців. Але, напевно, це будуть люди, що цінують точність і якість виконання продукту. Такі покупці шукають нестандартні й оригінальні лижі, а не масовий виріб. Специфічний характер ZAI має припасти їм до душі… НТН: Лижі ZAI не лише гарні, а й технологічно більш прогресивні. Можеш розповісти, чого очікувати наступного сезону? С.Ж.: Наша мета — випускати дуже прогресивні в технологічному плані лижі. Нестандартний дизайн — частина цієї вишуканої технології і, не приховуватиму, справа дуже суттєва. Ми виготовляємо лижі за технологією «сендвіч», використовуючи матеріали найвищої якості — найшвидші бази, клеєні з екзотичних порід деревини осердя, найзносостійкіші канти. До речі, у процесі виробництва використовуються комбінації матеріалів, що застосовуються при конструюванні космічних ракет. Додайте до цього багато ручної, точної, справді швейцарської роботи. Це дорогі лижі, але ми пишаємося тим, що можемо запропонувати своїм клієнтам рішення, про які виробники масових лиж не наважуються навіть думати… Наша компанія невелика, завдяки чому ми здатні миттєво реагувати на появу різноманітних технологічних новинок і швидко втілювати їх у життя. Говорити багато про новинки, які чекають на наших клієнтів, зараз не можу, щоб не розповісти зайвого. Нещодавно з нами зв’язався постачальник матеріалів, про які у лижному світі ще ніхто не чув. Разом збираємося піти зовсім новим шляхом, побачите… НТН: Скільки пар лиж випускає на рік ZAI? С.Ж.: У сезоні 2006-2007 випустили 900 пар, з яких у продаж надійшло трохи більше 600 пар. Решта — це тестові лижі, розміщені в найкращих магазинах світу, а також рекламні, власниками яких стали люди, відомі й шановані не лише у світі спорту. Протягом найближчих років ми плануємо збільшити виробництво до пари тисяч лиж на рік, але не більше. Не хочеться, щоб компанія виробляла масовий продукт. НТН: На початку епохи карвінгових лиж тебе вважали гуру нового стилю катання. Чи задоволений ти тим, що завдяки новим конструкціям наш спорт так розвинувся? С.Ж.: Дивлячись на схили, я відчуваю задоволення. Від того, що гірськолижний спорт взагалі почав розвиватися. Екстремальний карвінг для мене був свого роду бунтом проти усталеного порядку речей: нудної системи навчання, всезнаючих «інструкторів-експертів», тренерів без уяви. Карвінг змусив наш спорт звучати голосно й по-новому, він «пропилосмоктив і провітрив» атмосферу. Для мене ж цей напрямок залишається одним із багатьох лижних інтересів. У глибині душі я був і залишаюся фрирайдером… Для нашої компанії дуже важливо рухатися шляхом, який вважаємо правильним ми самі. Тому ми не озираємося на те, що роблять так звані «великі» в цій галузі. Залишаємо це їхнім маркетинговим агентствам. НТН: Чи вважаєш ти, що «великі» фірми зробили достатньо багато, щоб нове спорядження і техніка могли так швидко стати доступними? Чи, навпаки, можливо, гальмували розвиток? С.Ж.: У великих компаніях дуже довга «дорога рішень», і часто вони надмірно зволікають із впровадженням новинок. Йдеться головним чином про швидкість прийняття рішень і уяву. Коли почався бум карвінгу, усі компанії хотіли бути провідними в галузі. В успіху завжди дуже багато «батьків». Ми всі знаємо, що провісники нової ери давали про себе знати доволі давно. Особисто я вважаю, що вся галузь зазнає надто великого впливу маркетингових агентств, які з року в рік прагнуть рекламувати нові течії, за можливості створюючи багато непотрібного шуму. Але одразу після закінчення сезону вони кидають раніше обрану лінію, намагаючись запровадити щось зовсім інше. НТН: Ти є батьком такого ринкового хіта, як модель Salomon Axecleaver. Блискуче розпочавши, Salomon все ж вирішив дотримуватися в конструкції лиж консервативної лінії, аж до виходу моделі Streetracer. Ти знаєш, чому так сталося? С.Ж.: Працюючи в компанії Salomon, я провів чудовий і дуже плідний період свого життя. Багато чого тоді навчився, і на основі цього досвіду можу тепер чітко окреслити свої нинішні задуми щодо лиж. Можу лише здогадуватися, чому деякі рішення в цій компанії приймалися саме так, а не інакше. Побачив лише, що після моделі Axecleaver пішла інша, консервативна хвиля. Тому я пішов і зайнявся власною справою. НТН: У 90-ті роки ти був людиною, яка мала навчити спортсменів національної збірної Швейцарії новій техніці катання і новому способу мислення про гірськолижний спорт. Справи пішли не найкращим чином — журналісти звалили всю провину на тебе і розв’язали справжнє цькування. Минули роки, карвінг ґрунтовно прижився в змагальній техніці, і виявилося, що ти мав рацію. Чи почув ти хоча б «вибачте» від лижної федерації? С.Ж.: Більшість тих спортсменів бачили необхідність змін і були більш ніж готові навчитися чогось нового. Їхній розвиток гальмували тренери, яким здавалося, що вони втрачають авторитет, через що вони й далі намагалися відігравати вирішальну роль. Зрештою, найбільш скривдженими виявилися спортсмени. Від лижної федерації я не почув жодного «вибачте», на що, втім, і не сподівався. Всю цю трагедію пережив доволі легко, оскільки після мого відходу результати збірної погіршилися ще більше. Натомість карвінг і так поширився у «великому» спорті. Ця історія багато чого мене навчила, особливо щодо спілкування зі ЗМІ. За характером я людина, яка не плакатиме над розбитим яйцем, і сьогодні вона вже не справляє на мене великого враження. НТН: Що ти думаєш про обмеження, які запровадила FIS (Міжнародна федерація лижного спорту) щодо параметрів спортивних лиж і черевиків? С.Ж.: Дуже непросте питання. Я б хотів, щоб конструктори навчилися швидко і творчо реагувати на всі обмеження. Так, щоб лижний спорт розвивався й далі. Щоб у спорті було більше таких людей, як Боде Міллер, які, попри всі обмеження, вносять у нього струмінь свіжості. У Формулі-1 теж є обмеження — і немало. Але, попри це, боліди стають дедалі швидшими й безпечнішими. НТН: Займаючись створенням лиж та їх просуванням, чи думаєш ти хоч іноді про продовження своєї кар’єри як художника? С.Ж.: Створення фірми ZAI стало для мене найважливішим рішенням у житті. Тепер у мене є зобов’язання перед іншими людьми з моєї команди, і я прагну реалізувати свій потенціал якомога повніше. ZAI — теж творчість. Створення лиж, які допомагають людям відкривати нові горизонти в гірськолижному спорті і при цьому приємно проводити час, — величезне задоволення. Але й відповідальність. Я хотів би спроєктувати такі лижі, якими був би задоволений і на яких міг би кататися і після вісімдесяти. Звісно, хотілося б колись здійснити кілька архітектурних задумів… І ще хотів би… хотів би…