Матеріал нижче — виклад особистого травелогу автора (ім’я в тексті не вказане) про поїздку на іспанський курорт Сьєрра-Невада разом із супутниками Dariusz Urbanowicz, Krzysztof Burnetko, Katarzyna Cegłowska та Anna Janowska. Автор описує подив від того, наскільки близько гірськолижний курорт Pradollano (2100 м над рівнем моря, південний схил Сьєрра-Невади) розташований до Середземного моря — усього півтори години дороги від пляжу в Салоб’єньї. З вершини Велети (3398 м) за ідеальної видимості нібито видно навіть берег Африки, хоча авторові з групою в цьому не пощастило через хмарність і дощовий фронт у перші дні. Незважаючи на погоду, вдалося покататися більшістю зі близько 100 км трас курорту. Значну частину матеріалу займає розповідь про Марію Хосе Р’єнду Контрерас — іспанську лижницю, уродженку цих місць, яка стартувала на чемпіонаті світу 1996 року саме в Сьєрра-Неваді (змагання перенесли з 1995-го через аномальну відлигу, яка зігнала сніг до ґрунту) та виступала на п’яти Олімпіадах поспіль (Ліллехаммер, Нагано, Солт-Лейк-Сіті, Турин, Ванкувер). Автор наводить рекомендовані нею з буклету курорту дві траси: чорну Fuente del Tesoro, що спускається від велетенського радіотелескопа IRAM, та довгу червону Aguila. Далі йдеться про саму інфраструктуру курорту (підйомники з Pradollano до вузла Borreguiles, крісельні підйомники для просунутих лижників), про випадкове спостереження за юніорським чемпіонатом світу зі сноуборду, що проходив у ті дні, зі святковою паельєю на величезній сковороді, та про близькість курорту до культурного життя Гранади (приблизно півгодини вниз). Автор підсумовує, що хотів би ще раз повернутися, щоб в один день скупатися в морі та покататися на лижах, і зауважує, що потрапити до Іспанії простіше, ніж до Нової Зеландії, де трапляється така сама рідкісна комбінація моря й снігу.
