Долина Пацнаун (Paznaun) асоціюється, передусім, із місцевістю Ішгль. Саме тут проходить щорічна вакханалія на снігу, концерти за участі зірок світової естради, різноманітні заходи. Не дарма Ішгль рекламує себе не надто витонченим гаслом — Relax. If you can… Ось воно й підказує, що на розслаблений відпочинок тут часу напевно не залишиться. Однак знайдуться ті, хто не мріє провести відпустку на Ібіці, а може розважитися за місцем проживання, не їдучи кудись за тисячу кілометрів.
Але якщо вже вирушати в дорогу, то краще з метою покататися на лижах. Долина Пацнаун, розташована біля підніжжя масиву Сильвретта (Silvretta), дивовижна. Надзвичайно красива і вражаюче снігова. Ще не бувало, щоб центр не відкрив свої траси у запланований (зазвичай останні вихідні листопада) термін. У долині, крім уже згаданого Ішгль, знаходиться ще три лижні центри. Розглянемо їх, починаючи з кінця долини. Найвище, там, де взимку дорога закінчується, лежить: GALTÜR (1600 м н. р. м.) Це справжня перлина. З вікон будь-якого готелю чи пансіонату, та буквально звідусіль видно величезні гори. Долина в цьому місці доволі вузька. І це чудове розташування тринадцять років тому стало прокляттям. Різке несподіване потепління, яке сталося 22 лютого 1999 року, зрушило з місця величезні снігові маси. Лавина зійшла вниз, зруйнувавши 1/3 усіх будівель. Під завалами важкого мокрого снігу загинула 31 людина… Сьогодні біля підніжжя схилу, який найнебезпечніший, знаходиться величезна захисна стіна. Нової катастрофи не буде. Жителі Гальтюра пам’ятають події того дня і в розмовах часто до нього повертаються. Лижні траси Гальтюра розташовані переважно на схилах Балюншпіце (Ballunspitze, 2671 м н. р. м.). Довжина трас різної складності становить близько 40 км. Але, увага, наприклад, червона траса №19 справді складна, і в Італії була б позначена чорним кольором. Крім підготовлених трас, які займають доволі велику площу і надзвичайно мальовничі, виділено й позначено кілька так званих варіантів, тобто т. зв. непідготовлених трас.
На них можна знайти чудові умови для фрирайду, хоча Гальтюр користується більшою популярністю в родин, ніж у шалених шанувальників free. Багато трас і спусків закінчуються майже біля берега штучного озера. Воно особливо красиве в березні та квітні, коли вода вже частково вільна від криги. На трасах рідко буває штовханина (за винятком деяких вікендів), а є ще сноупарк, траса для скі-кросу, виміри швидкості їзди та виділені траси для встановлення слалому. Сильна сторона Гальтура — це бігові траси загальною протяжністю 75 км, прокладені іноді складною, але завжди дуже мальовничою місцевістю. Частина з них освітлюється, тому можна побігати і після заходу сонця. У самому селищі тихо й спокійно. Apres-ski проходить у готелях і в одному барі під назвою Addidas Abeba (r). І це добре тим, що легко зустрітися зі знайомими. А той, хто сумує за нічним життям, шумом і дискотеками, може поїхати до розташованого за сім кілометрів Ішгль, а вночі повернутися на таксі (коштує недорого). Якщо ж комусь уже набридли ці 40 км трас, він може вирушити до ще одного лижного центру в долині Пацнаун…
KAPPL (1175 м н. р. м.) Прямуючи від автостради в бік Ішгль, ми проїжджаємо нижню станцію канатної дороги Diasbahn. Дивимося мить на сірий будиночок, людей із лижами і… не зупиняючись, їдемо далі. Це серйозна помилка! Капль — невеликий центр, що налічує близько 40 км трас, але тут варто затриматися хоча б на пару днів. Різниця висот між нижньою станцією підйомника і найвищою точкою на вершині Alblittkopf (2690 м н. р. м.) становить 1515 м. А це вже серйозний виклик, особливо якщо врахувати, що всю дистанцію за хороших снігових умов можна проїхати поза трасами, минаючи ліс, горби і багато-багато свіжого пуху. Кожен лижник може перевірити свої різнобічні вміння. Менш амбітні можуть скористатися однією з двох автострад (саме так вони позначені), що ведуть згори до самого низу, кожна з яких становить 10 км. Верхні ділянки схилів у Каплі доволі складні, попри те, що основна цільова група відпочивальників тут — батьки з дітьми. Довгі й круті чорні траси, позначені номерами 7, 8 і 10, розігрівають м’язи ніг аж до червоності. Зазвичай вони доволі безлюдні, і якщо пощастить, побачите кілька осіб на спортивних лижах для слалому-гіганта. Можна побожеволіти вволю, не загрожуючи життю і здоров’ю інших. У наступному сезоні я планую перевірити Капль з погляду фрирайду, взявши місцевого провідника.
І якщо селище Гальтур доволі сонне, то Капль взагалі спить глибоким сном. Єдина розвага — бар готелю Dorfstadl, де щодня грає жива музика і доволі весело. Звісно, і тут близькість Ішгля вирішує проблеми вечірнього дозвілля, але зачекайте, адже нижче в долині на нас чекає…
SEE (1050 м н. р. м.) See означає озеро, але ж озеро знаходиться в Гальтурі, а не в See… Дивні, однак, ці австрійці. Зее — це центр сімейного відпочинку. Тут діти не зможуть загубитися, і майже всі траси лежать вище межі лісу. Траси супершироkі. Ніхто нікому не заважає. Треба тільки пам’ятати про велику кількість дітей на схилах, особливо під час канікул. Найвища точка — гірська станція підйомників Rossmoosbahn, 2450 м н. р. м. Від неї вниз ідуть справді складні траси, на яких лижники будь-якого ступеня просунутості знайдуть, чим зайнятися. Але чи справді Зее — лише тихий сімейний рай? Я вважаю, що ні. Можливості для фрирайду тут величезні. Прелюдія до них — це позначена й непідготовлена траса 8а під назвою Adrenalin, нахил якої місцями становить 75%. Також шанувальники скітуру повинні внести Зее до своїх записників. Спуск у долину проходить надзвичайно мальовничою трасою №1, на якій можна влаштовувати сімейні змагання «Хто перший буде внизу». І ще одне: у Зее всі траси, за винятком 8 і 10, мають штучне засніження. Також у Зее є чудова освітлювана траса для санчат (трас для бігових лиж тут немає). Нічне життя вирує в готелях і чотирьох барах, з яких найкраще реноме в Simmy’s Taja. До Ішгля звідси вже близько 20 км, і без непитущого водія нічні поїздки важко організувати. Як бачите, долина Пацнаун може багато чого запропонувати. Тому рекомендую відвідати її цієї зими.
