Кілька порад «просунутим». Цей матеріал для тих, хто вже розпочав свою пригоду під назвою «фрирайд» і хоче прогресувати. Кататися більш технічно і більш безпечно. Як правильно стрибати і як не втрачати самовладання в позаштатних ситуаціях. Стаття про важливі елементи катання, про які не слід забувати.
ЯК СТРИБАТИ?
Основні принципи стрибків на місцевості ми давали в попередніх статтях. У цій розповімо далі — як стрибати зі скель, карнизів тощо. Основний принцип точно такий самий, як і при стрибках з «невеликих перешкод».
ЦЕ, ПЕРЕДУСІМ:
- швидкість при наїзді на перешкоду;
- літ по параболі, а не падіння згідно з вектором земного тяжіння;
- руки попереду і злегка зігнуті в ліктях;
- приземлення під кутом, а не плазом.
І ще про приземлення. Оптимально буде заздалегідь дізнатися кут нахилу схилу, на якому ви будете приземлятися, а також снігові умови (товщину покриву та його консистенцію/твердість), і що найголовніше — чи немає там якихось стирчачих (або прихованих під тонким шаром снігу) каменів. Але якщо ми робимо лише один спуск, а стрибки зі скель, валунів чи карнизів до нього входять (наприклад, під час змагань з фрирайду), то зазвичай у нас немає можливості заздалегідь дізнатися трасу. Місцевість ми можемо дізнатися лише завдяки фотографіям або розглядаючи її через бінокль. Але й це вже дещо. Треба пам’ятати про найважливіше — якщо приземлення буде невдалим, то за ним має бути ще запасний простір, а не скельна стіна чи ще крутіша ділянка схилу. А при приземленні на занадто рівну ділянку дають про себе знати сили компресії. І навіть якщо таке приземлення вдасться, його наслідки позначаться болем у колінах чи хребті.
Набагато краще приземлятися на крутий схил з гарним відкатом, ніж стрибати в пух, але на доволі рівну поверхню. Також краще відмовитися від стрибків під час відлиги — у весняний насичений водою сніг лижі просто влипають. І коли лижі залишаться в снігу, а ми полетимо далі, дуже легко отримати травму. Ще гірше, якщо приземлення не вдасться: у сніг залипнуть рука і голова, а решта частин тіла полетить донизу. Небезпечне й прилипання до снігу всім тілом, коли під час стрибка нас відхилить назад. Попри підходящий нахил, лижі можуть увійти глибоко в сніг і залишитися на місці. А оскільки вектор сили «підштовхує» нас під сніг, уся сила удару може припасти на шию чи литки (запобіжники кріплень, швидше за все, не спрацюють, оскільки черевики навантажені перпендикулярно до лінії лиж). Пам’ятайте, що стрибати поза трасами на малій швидкості, коли лижник не летить по параболі, — небезпечно.
Катання жорстким снігом (особливо, якщо є тенденція до пози «сидячи на п’ятах») або часті стрибки з приземленням на плоску поверхню можуть призвести до травми великогомілкового нерва. Це дуже серйозно, і якщо не вживати заходів, то одного разу ми можемо втратити чутливість у стопах або взагалі перестати ними рухати. Найчастіша причина такого запалення — невдалі приземлення в м’який, насичений водою, весняний сніг. Після стрибка лижі входять у сніг і зупиняються на місці, а оскільки всі сили діють перпендикулярно лижам, то кріплення не відстібаються. І хоча така травма відносно швидко лікується, і потім можна кататися далі, нехтування нею може призвести до відпустки на ліжку ортопедичного відділення. Про литки (і великогомілковий нерв) треба дбати, як про зіницю ока.
Оскільки найчастіше гомілки травмуються на рівні краю халяви черевика, це можна попередити:
- купити футбольний захист для гомілок (чим простіша модель — тим краще! Дорогі моделі вишуканої форми з гелевими вставками нас не цікавлять);
- з цього захисту знімаємо нижні гетри/шкарпетки, які повинні охоплювати п’ятковий суглоб і ахіллове сухожилля. Просто відрізаємо цю частину ножицями;
- вкладаємо цей захист між нашою гомілкою і внутрішнім черевиком (це потребуватиме трохи часу, щоб підібрати правильне положення);
- застібаємо застібки і можна їхати.
УВАГА! Для ходіння чи підйому (з камусами або без) не використовуємо такий захист. Одягаємо його лише на час спуску чи стрибків. Треба пам’ятати, що таке підвищення краю халяви збільшує важіль, який під час їзди діє на кріплення, тому може виявитися, що їх треба трохи підкрутити, щоб не вилетіти під час катання. Важіль, на жаль, також діє і на наші коліна, які підкрутити неможливо.
Передусім — здоровий глузд! Про те, як казково кататися поза трасами, можна говорити довго. Треба тільки пам’ятати, що це розвага підвищеного ризику. Пропонуємо взяти участь у протилавинному навчанні. Наявність спеціального спорядження (зонд, лопата і датчик) обов’язкова. Треба усвідомити лише одне: якщо ви загинете, то в гори вже ніколи не поїдете…
Ці ремені призначені для того, щоб було легше знайти лижі в глибокому снігу, а також на твердому (наприклад, якщо лижа полетіла схилом, але в нас є бінокль, то її можна відшукати, особливо якщо до неї прив’язано щось довге і яскраве).
ЯКЩО ХТОСЬ ЗАГУБИТЬ ЛИЖУ НА КРУТОМУ СХИЛІ АБО В ГЛИБОКОМУ СНІГУ…
Найпростіший засіб, що запобігає самовільному відстібанню лижі на складній поверхні, — це встановлення шкали кріплень DIN на більше значення. У результаті лижі ми напевно не загубимо, але можемо отримати травму коліна, стегна тощо. Тому не варто мудрувати, адже і так зрозуміло, що для нас важливіше. Краще обійтися без підтягування пружин. Просто ознайомтеся з двома методами швидкого знаходження загублених лиж.
Зазвичай, якщо лижа відстебнеться від черевика в глибокому снігу і не встромиться так, щоб її було видно, ймовірність того, що ми її відшукаємо, — один до ста. Але в цій проблемі можна допомогти. Для цього існують snow-leashe. Довгі ремені помаранчевого, червоного чи іншого яскравого кольору. На одному кінці вони мають петельку, яку ми чіпляємо до кріплень, а решту стрічки згортаємо і вкладаємо під резинку штанини комбінезона. Якщо лижа відстебнеться і буде «втікати», за нею потягнеться яскрава стрічка, яка «працюватиме» як протилавинний шнур.
Правда, зараз, коли почали користуватися протилавинними датчиками, ходіння за мотузкою до клубка вже не популярне. Але якщо йдеться про лижі і snow-leashe, патент чудово працює і широко використовується. Особливо на Алясці і в Альпійських країнах. Такі ремені можна легко купити або зробити самому. І чим вони довші, тим краще. Куплені snow-leashe мають стандартну довжину, а наші можуть бути нескінченними!
ЯКЩО ХТОСЬ ПРОВАЛИТЬСЯ В РОЗКОЛИНУ…
Загалом це дуже обширна тема, яку складно охопити в одній статті, в одному номері S&F, і вже напевно не в кількох абзацах, як тут. Пересування на лижах льодовиком (там, де немає підйомників і трас) вимагає певного рівня знання гір (мова зовсім не про вміння кататися на лижах, хоча і це важливо поза трасами). Треба діяти так — якщо ми не знаємо, як поводитися на льодовику, то ми туди й не йдемо. Так, наприклад, перебуваючи в Pitztal, дивлячись з перевалу, який відділяє обжиту частину льодовика від «дикої», у напрямку Wild- spitze, шлях може здатися легким і близьким. Вигляд груп, які піднімаються на вершину і назад, просто підштовхує одягти камуси і піти слідом за ними протоптаною стежкою. І все може пройти вдало. А якщо ні? Якщо, наприклад, зламається місток із криги. Якщо ми виявилися до цього готові: є мотузки, ми ними зв’язані і вміємо користуватися системою, щоб витягнути нашого товариша, то порятунок із розколини пройде успішно.
Але якщо ми вперше зіткнулися з цією темою, то варто трохи заглибитися. Все тут для людей (і ті, хто зараз спритно спускаються льодовиком, теж колись були «зеленими», але попрацювали над цією темою). Можна скористатися послугами провідника (але саме високогірного, який має відповідні знання й уміння, наприклад, належить до UIAGM/IVBV). Їхні послуги не дешеві, зате є гарантія, що коли ми провалимося в «діру», нас не покинуть, а витягнуть. Також можна попросити досвідченого (але справді досвідченого) знайомого, який ще до виходу на льодовик покаже нам, що і як робити, і потренується з нами. Також має сенс купити відповідну книгу, наприклад, «Мистецтво подолання льодовиків і рятування з розколин» (автори: A. Tyson і M. Clelland), яка є просто скарбницею знань (але без тренування це залишиться просто теорією).
АБО ДОЇДЕ ДО КАРНИЗА І НЕ ЗМОЖЕ ЗВІДТИ З’ЇХАТИ…
Зазвичай карнизи утворюються на гребені. Якщо ми вміємо стрибати і знаємо місцевість під цим карнизом, то просто можна зістрибнути і їхати далі. Але треба пам’ятати, що такі карнизи часто обриваються і викликають лавини (іноді дуже сильні). Тому, якщо в нас мало досвіду, краще з карнизів не стрибати. Але бувають ситуації, коли немає вибору і треба цей карниз якось подолати. Ми стоїмо на краю, дує сильний вітер, пройти цим ребром далі не можна тощо. Що робити? Можна спробувати відрізати такий карниз! Так. Так! Найкраще за допомогою лижі. Знявши лижу, задником встромляємо в сніг, роблячи ямки біля основи карниза (встромляємо так глибоко, як це можливо, навіть наскрізь). Робимо їх якомога ближче, вирішуємо за ситуацією, або через півметра, або через кожні 10 см. Відрізаний карниз із жахливим гуркотом впаде вниз і, швидше за все, викличе лавину. Поки ми та інші люди перебуваємо вище карниза і снігу, що сходить, — усе ОК. Якщо в нас є із собою репшнур (такої довжини, щоб перевищував ширину карниза), то можна перерізати карниз. Звісно, найкраще для цього підійдуть спеціальні шнури для дослідження стабільності снігового покриву. Але можна використовувати і звичайний шнур, зав’язавши на ньому вузли через кожен метр або нанизати на нього щось на кшталт кришок від банок. Такою «пилкою» спробуйте зрізати карниз. Увага: при зрізанні карниза станьте якомога далі від нього! Карнизи люблять відриватися набагато далі, ніж ми очікуємо.
АБО НАВКОЛО ТАКА ІМЛА, ЩО ТИ НЕ ЗНАЄШ, КУДИ ТОБІ ЇХАТИ…
Бувають такі моменти, коли все навколо однаково біле. Ще півбіди, коли ми в знайомому місці і знаємо, що єдина правильна дорога веде вниз. Тоді треба просто поступово спускатися. Якщо ж місцевість невідома і можливе виникнення лавини, краще трохи постояти. Можливо, хоч на хвилинку хмари розійдуться, і ви побачите, куди треба їхати. Якщо у вас є компас і карта — скористайтеся ними. У тумані легко втратити орієнтацію. Достатньо нахилитися, щоб застебнути/розстебнути черевики, а коли ви випростаєтеся, просторова орієнтація може бути втрачена. Якщо ситуація складна: туман, безвітряно — варто подумати, що менш небезпечно: охолодження і можливе обмороження (що може призвести до серйозних наслідків) чи спуск у тумані і можливе сходження лавини. Знайти когось у лавині під час туману неймовірно складно. Навіть якщо лавина зовсім невелика. У цьому разі залишається скористатися планом «Б»: будь-якою ціною намагаємося залишитися на поверхні снігу, позбуваємося лиж і палиць, смикаємо ручку на протилавинному рюкзаку… далі все, як вчили на протилавинних курсах.
