Колись, а точніше взимку 1998 року, ми зустріли в горах справжніх лижників — фрирайдерів і телемаркерів… і на додачу ще з Норвегії — з країни, де всі народжуються з лижами на ногах, де в кожному поколінні світові чемпіони в кожній з лижних дисциплін, з країни, де вже в Середньовіччі люди пересувалися на лижах, щоб вижити у важких умовах, і… щоб зробити життя приємнішим.
Тоді я пережив щось на кшталт «культурного шоку»… І, будь ласка, не дивуйтеся. Я пишу це з перспективи того «хлопця із Закопане», який міг лише в колеги вдома по «супутниковому телебаченню» побачити змагання з фрирайду Snowthrill, що розігрувалися на Алясці. Лижники на широких лижах (у нас тоді в топі з’явилися «напівкарвінгові та карвінгові», а про лижі FR знали лише справжні знавці, що їздили по світу), в касках (не смійтеся, тоді в нас у країні мало хто катався в касках — хіба що мав багато грошей), і які мали на собі дивні жовті радіо (ех, тобто лавинні трансмітери — ми це бачили лише в рекламах західних лижних журналів). Коротше, вони стояли тут, на польському снігу, на Каспровому. Мало того, вони їздили і стрибали, як ті, із «супутникового телебачення». Ми, «пацани», просто роти роззявили від подиву (вперше в житті я наживо побачив back flip зі скелі, чи 360 на лижах, і telemark з рюкзаком і прикріпленим до нього термосом. Це був мій перший контакт з «Норвегією в лижному аспекті»… на польській землі. Пізніше я потрапив до Норвегії під час навчання в інституті як гастарбайтер — і неодноразово обіцяв собі, що знову приїду сюди, але вже з лижно-дослідницькою метою. Зрештою, я ніби міг розраховувати на background від тих самих норвежців, яких я колись зустрів у Татрах (виявилося, що частина з них навчалася в Кракові — і, як і ми, вони їли в їдальні Żaczek обіди по 6,50 злотих, купували одяг у секонд-хендах і їздили кататися на лижах до Закопане. А отже, всі умови для дружби були виконані). Але заплановані поїздки якось розладнувалися, чи то через брак грошей, чи то через брак часу. Але, перебуваючи в цій північній країні, завжди, навіть на поличці з буряком, можна було відчути рідний клімат Татр. І що далі на північ, то звичнішим ставав, наприклад, іржавий трактор біля дороги, чи зустрічі з літніми селянами — які навіть виглядом нагадували «наших» — у вовняних шапках, у старих піджаках і гумових чоботах — але (увага!) що говорили гарною англійською! 
Я описую картини першої зустрічі з «норвежцями-лижниками» чи поїздки на заробітки не для того, щоб зберегти спогади давно минулих днів, чи щоб здатися світською людиною з Polsat, а щоб показати, наскільки багато в чому норвежці схожі на нас — громадяни країни, де ціна пари лиж у магазині дорівнює ціні Fiata Seicento Sporting у польському салоні. Перша думка, яка з’являється при фразі «Норвегія, поїздка, лижі» — нам, полякам, не вистачить грошей на поїздку, тим паче на лижі. Цей стереотип необхідно побороти, адже він залишився з тих часів, коли наші їздили до Норвегії на збір полуниці й огірків, чи на фарбування будинків, щоб за зароблені там за три місяці гроші утримувати свою сім’ю в Польщі близько півроку. Звісно, і зараз там не дуже дешево, але це можна подолати. Враховуючи, що виїзд на лижі до Австрії коливається між 2000 і 2500 на людину, то якщо додати ще 1000 злотих, усі лижні центри в Норвегії стануть для нас доступними. Йдеться про проживання, скіпас і навіть проїзд (!). Харчування, звісно, дорожче, ніж у Польщі і навіть ніж в альпійських країнах, але без перебільшення — за аналог 60 злотих можна поїсти в піцерії (піца + салат), а крім того, завжди можна скористатися кухнею в апартаментах і приготувати самому. 
Hemsedal — «маленький», але дуже відомий населений пункт, розташований у центральній Норвегії, близько 200 км на північний захід від Осло. Якщо говорити про висоту, на якій знаходиться сам курорт, і які мають навколишні гори — нічого надзвичайного. Від 650 м над р. м. до 1500… Але сюди й не їдуть для того, щоб побити рекорди висот. Це місце є втіленням уявлень більшості людей про те, як виглядає гірський край, прихований від шуму сучасного світу і живучий власним життям — але аж ніяк не примітивним чи відсталим, а дуже приємним. Тут такий клімат, як дехто міг знати із серіалу «Зупинка Аляска» чи першої серії «Твін Пікс» (до того, як починаються загадкові вбивства, з’являються чудовиська з боліт, нечиста сила і Пенькова Пані…. не знаю, чи вдалі мої порівняння, але ви знаєте, про що йдеться. Природа, гори, сніг, ліси, річки і маленькі будиночки, вписані в пейзаж. Просто ідилія. Крім того, маса вільного простору і можливість робити те, що тигри люблять найбільше! З зрозумілих причин я пропущу всі не лижні визначні місця, які однак через «земне тяжіння» з ними пов’язані (хоча б шляхи для велосипедного downhill і dirt) чи зовсім інші, але теж пов’язані з горами та їх дослідженням (трекінг, via ferraty, льодопади, собачі запряжки, лосині запряжки, лососеве сафарі… так, правильно написав: лососеве сафарі), і маса всього іншого. Також не можна забути про снігові скутери, але про це трохи згодом. Перш ніж я перейду до сухого й мало емоційного опису трас і можливих спусків, ще пара зауважень. У Hemsedal (та й у всій Норвегії) немає видимого розмежування у сприйнятті лижного спорту на катання підготовленими трасами — розуміється як альпійський лижний спорт на підготовлених трасах — і їзду поза трасами… На лижах їздять усюди і як кому подобається, наскільки дозволяє підготовка. Можна зустріти лижників на лижах для гіганта чи allround, які чудово їдуть глибоким снігом чи густим лісом. Також можна зустріти фрирайдерів на лижах зі 120 мм під черевиком, що роблять різані повороти на рівній підготовленій трасі. Тут це цілком нормальна ситуація — лижі — це лижі, і немає сенсу їх розмежовувати. Цікаво ж те, що єдиний поділ спорядження, який тут визнає кожен без винятку, — це поділ лиж на: лижі для telemark (катання з вільною п’ятою) і на те, що всі звуть — slalom skis, тобто альпійське катання — «нормальне», як кажуть у всьому світі. Загалом спорядженню не надають надмірного значення. Просто катаються і все. Якщо ж говорити про загальний рівень умінь лижників, які відвідують Hemsedal, то з цим як і всюди. Ті, хто вчиться, — а це переважно діти (до того ж зовсім маленькі — 2-3 роки, у п’ять вони вже носяться). Звичайно, і туристи з усього світу (німці, данці, росіяни тощо) також обирають це екзотичне місце, щоб зробити перші кроки на лижах. Місцеві, яких можна зустріти на підготовлених схилах, — це люди старшого віку, які приїжджають покататися у вікенди, а іноді й до та після роботи. А місцеве молоде покоління обирає більш альтернативний спосіб використання лиж… Усе це можна об’єднати одним гаслом — freeskiing. І якщо в нас цей різновид лижного спорту став модним нещодавно, тут, у Норвегії, стрибки з трюками і катання поза трасами існували завжди, тобто вже з першої половини 18 століття… А зараз, завдяки потужному розвитку у світі всіх видів лижного спорту, що починаються на „free”, молодша частина норвезьких лижників і лижниць просто ошаленіла на цьому пункті. І до такого ступеня, що немає бажаючих відвідувати місцеві школи і молодіжні клуби. Усі діти подалися в snowpark-и. Та й не тільки вони. У Hemsedal у snow parkach катаються цілі сім’ї… Тато, мама і трьох-чотирирічні діти. Видовище незабутнє. Звісно, сімейні сноупарки пристосовані до потреб і рівня катання таких сімей. У будь-якому разі вигляд батьків із маленькими дітьми, що стрибають з 3-метрових трамплінів чи в halfpipe — ні, такого мені раніше бачити не доводилося. Часто також тут можна побачити лижників усіх віків поза трасами — що піднімаються в черевиках із прикріпленими до рюкзака лижами, на сніговзуттях, чи бредуть глибоким снігом. Крім того, на всій території «поза трасами» в Hemsedal важко знайти хоч шматочок незайманого снігу, де б не виднілися сліди лиж, особливо після снігопаду… А це говорить само за себе. 
Де кататися? Якщо говорити про інфраструктуру трас і підйомників, то немає сенсу про це поширюватися, лити воду і збивати піну. Одного погляду на карту центру достатньо, щоб зорієнтуватися, як і де можна кататися. Території, де прокладені траси, дуже різноманітні і задовольнять будь-якого лижника, незалежно від рівня його вмінь. І навіть якщо ти суперлижник, варто кілька разів спуститися простішими трасами. Тут вони прокладені через чудові березові гаї, і прокататися такими куточками природи — справжня насолода. Ще кілька заміток на тему чорних трас… Не знаю, як в інших лижних центрах Норвегії, але в Hemsedal при позначенні чорних трас думали про потреби справді дуже хороших лижників. Нахил таких трас крутий — я навіть не впевнений, що визначення «траса» в цьому випадку підходяще. Це просто територія, з якої видалені дерева, що дозволяє швидше їздити… і далі стрибати. Чорні траси не утрамбовують і ніяк не обробляють — видно, вони надто круті. Крім того, коли я говорив про стрибки, я не жартував. На чорних «трасах» у Hemsedal часто трапляються скельні пороги від 2 до 5 метрів… Звісно, завжди є можливість їх обійти, але дивлячись на сліди, залишені нашими попередниками, ми ухвалюємо єдине правильне рішення — стрибати. Крім того, треба усвідомлювати, що ми не робимо нічого незвичайного. Тут усі так їздять… Траси, призначені для гонщиків, з виміром часу і вішками. Так, є тут і такі. На них порожньо. Напевно, ніхто тобі не завадить і не з’явиться на дорозі, коли ти впиватимешся швидкістю, радітимеш ідеальній роботі кантів і ритмічному подоланню чергових вішок. You are more than welcome! Snow parki — їх кілька. Не один, не два. Одні призначені для pros (що одразу видно за розмірами споруд і польотами лижників і сноубордистів), інші для «тих, хто катається і стрибає посередньо», а треті для цілих сімей (кожен знайде тут щось для себе і не пошкодує, що спробував). Поза трасами — під цим кутом зору ніхто не буде розчарований. У Hemsedal щороку розігруються циклічні змагання freeride Hemsedal Freeride, кожен тур яких зараховується до Norges Cup Freeride. Рівень умінь і сміливість спортсменів викликає повагу… Під час змагань видно, що для учасників неважливо, м’який сніг чи це крижана кірка — усі роблять дуже складні лінії, кількаметрові drop’и разом із double і triple stage’ами, front і backflipy — це норма (також і для дівчат). Загалом, уся сцена freeski в Скандинавії — це окрема тема не лише для статті, а й для цілого номера NTN. Звісно, треба брати до уваги прогноз погоди і снігові умови. Чому? Бо катання поза трасами тут практикується всіма, без винятку, і є дуже популярним… тому після кожного випадання снігу навколишні схили, ущелини і ліси прорізують десятки слідів лиж. Однак імовірність знайти незаймані місця все одно велика. Але лавини становлять реальну проблему. Тому потрібно зберігати обережність, особливо якщо ви обираєте схили з південною орієнтацією. Місцеві лижники розповідали, як, здавалося б, нормальні й пологі на вигляд схили тріскалися по всій довжині і сходили величезні лавини. Нововведенням у центрі є поле для тренінгу з навчання користування протилавинними трансмітерами і зондами — воно доступне всім охочим (на площі близько 100 м² під снігом сховані коробки з передавачами. Знаходження однієї з них показується на великому табло при виході на навчальне поле. Чудова розвага і яка користь! Якщо ти хочеш одразу по приїзду кататися поза трасами, і при цьому не мучитися при пішохідних підходах, то Hemsedal для цього ідеальний. Тут маса таких можливостей! Немає сенсу описувати якусь певну трасу, оскільки це залежить передусім від лавинної небезпеки і снігових умов. А, крім того, їздити тут можна всюди, де тобі тільки заманеться. У Hemsedal можна вибиратися вже 5 листопада — з цього дня працюють підйомники. Офіційне закінчення зимового сезону (що не означає, що снігу вже не буде) — це кінець квітня. 
Як дістатися: Можна власним автотранспортом. І хоча це спосіб найтриваліший і поглинає найбільше часу — це того варте. Особливо якщо ви любите зупинятися по дорозі й дізнаватися щось нове. Подорожуючи автобусом, часто неможливо зупинитися в «чарівних» місцях, на які місцеві взагалі не звертають уваги. Дуже зручно і швидко дістатися з Польщі літаком (якщо купити дешеві авіаквитки, то це виявиться ще й доволі дешево). З аеропортів у Бергені та Осло до Hemsedal курсують автобуси і мінібаси. На сайті Hemsedal можна зарезервувати на них місця. Також можна дістатися потягом — подробиці дивіться на сайті лижного центру. www.hemsedal.com — опис туристичної бази, ціни, резервація нічлігу/готелю, розклад і резервація місць в автобусах, що курсують між аеропортом і центром, інформація про погоду і снігові умови тощо. Варто обов’язково відвідати перед виїздом. Lykkja. В принципі цю місцевість можна вважати частиною Hemsedal… Чому варто сюди приїхати? Снігові скутери! Дааа, знаю, що вони сильно шумлять, лякають тварин і взагалі… Не знаю, як часто у вас виникає можливість на них покататися, але якщо не дуже, то навіть нема про що думати. Тим паче місце для катання має чудові пейзажі. Місце і клімат наче цілком узяті з американських фільмів про лижний спорт. А якщо йдеться про самі скутери — там у наявності найновіші моделі. Господар «стайні» сам шанувальник „cat ski” і піклується про машини, як про власну родину. (На сайті Hemsedal є кнопочка „Snow Mobile” — це саме про це). Oslo. Відомо — це столиця Норвегії. Крім того, чудове місце для катання на лижах. Уяви собі, що ти виходиш у повному лижному спорядженні в центрі Кракова чи Варшави. Сідаєш у 15-й і їдеш… — до Осло, через 20 хвилин ти в лижному центрі, який може зрівнятися з альпійськими (може не за кілометражем трас, але я кажу, що може). У нашій польській реальності, якби хтось у такому вигляді вийшов на трамвайну зупинку чи зайшов у метро (тільки де в нас метро), то швидко б потрапив до витверезника чи до психіатра… Tryvann — а це про нього/про неї ми зараз говоримо, один із найстаріших лижних центрів, що знаходиться практично в самому Осло (безпосередньо поряд із трампліном Holmenkollen). Центр був заснований у 1933 році. А отже, стільки часу тому! 14 трас, Сноу парк, 2 крісельні та 4 бугельні підйомники і стрічковий підйомник для дітей — напевно жоден із великих польських центрів не може похвалитися такою інфраструктурою, а тут, будь ласка, — у самому центрі столиці. Після значних опадів сюди приїжджають люди покататися і пострибати поза трасами. Для мене вже немає питання, чи треба їхати, адже за такого розкладу швидкий виїзд із Варшави чи Кракова до Осло з лижами буде швидшим (а може й дешевшим), ніж поїздка до Закопане… додатковою рекламою для Tryvann слугуватиме той факт, що два роки тому сюди перенесли з Lofot легендарні змагання Arctic Challenge. Тому про рівень центру можна не хвилюватися. Напевно варто розглянути таку альтернативу, особливо якщо, крім катання на лижах, ви хотіли б відвідати якийсь концерт, виставку чи вечірку в барі, чи просто побродити і подивитися одну з нетипових столиць світу. 
www.tryvann.no www.visitoslo.com Перед поїздкою варто відвідати сайт www.VisitNorway.pl — тут є вся інформація і відповіді на будь-які питання, пов’язані з Норвегією. Словник. У Норвегії всі без винятку говорять англійською, тому з комунікацією немає проблем. Але, вивчивши кілька слів, ти покажеш, що не ігноруєш місцеву культуру і хочеш завоювати дружбу співрозмовника. Hei — привіт Ja — так Nei — ні Hva vil du drikke? — що ти хочеш випити? Øl — пиво Takk — дякую Nei, jeg kan snakker ikke Norsk — ні, я не говорю норвезькою Ha det bra — бувай І якщо хтось ще сумнівається, чи їхати до Норвегії кататися на лижах, то надсилаю просту підказку: ТАК, ЇДЬ ДО НОРВЕГІЇ НА ЛИЖІ. Це справді зовсім інше місце і клімат, ніж усе, де ти був, чи не був досі. Звісно, там не надто дешево, але домовимося, що лижний спорт і так колодязь без дна, тому фінанси — це невеликий нюанс, до якого потрібно правильно підійти. А найкращою рекомендацією для цієї країни нехай стане той факт, що той, хто одного разу спробував, що таке кататися на лижах у країні, в якій їх винайшли — той неодноразово буде повертатися сюди! Велика подяка Конраду Конечному, Ані Конопці з бюро Innovation Norway, а також Odd’у Holde з Hemsedal. Yesss!
