Чи можете ви уявити собі місце в горах, де ведмеді їдять з однієї миски з лісорубами, місцева дітлашня їздить на вовках без сідла, а чаклунки і нечиста сила серед білого дня докучають людям? Така поширена думка про Sulden am Ortler побутувала ще наприкінці 19 століття, а підтверджена вона була «науковими нотатками» з подорожей. Одним словом, місце, де чорт каже «на добраніч». 
Багато століть відгалуження долини, де розмістився Sulden (1900 м над рівнем моря), не було заселене. Люди, які жили нижче, в родючій і теплій долині Vinschgau, піднімалися в гори лише для полювання на диких кіз і ведмедів. Але бурхливі події в Південному Тиролі: війни, епідемії, селянські повстання змусили частину жителів верхньої Adige шукати притулку в безлюдніших місцях. І так вони дісталися до місця, де тепер розташований Sulden, а далі йти вже було неможливо, дорогу перегороджували справді могутні гори. Сьогодні ж ці гори і чудовий мікроклімат є «природними багатствами» містечка і притягують туристів з усіх куточків світу. Sulden am Ortler важко порівнювати з відомими альпійськими курортами, хоча ще якихось 80 років тому кількість туристів, що відвідували Sulden і, наприклад, St. Moritz, була порівнянною. Сьогодні тут менше типових туристичних розваг, ніж на інших лижних курортах. Ну, трохи хороших готелів із чудовими ресторанами, кілька барів, басейн, спортивний центр, і на цьому перелік можна закінчити. Також варто відвідати музей Reinhold Messner. Однак регіон Sulden пропонує щось справді незвичайне — дивовижну тишу і відсутність штовханини на трасах, а також поза ними.
Навколишні містечко вершини, які колись зупинили «емігрантів», справді вражають. Над містом височіє потужний масив Ortler (3902 м над р. м.), Gran Zebru (3859 м над р. м.) і Zebru (3740 м над р. м.). Точно на протилежному боці долини, у величезному котлі біля підніжжя Schontaufspitz (3324 м над р. м.), розташований один із трьох лижних центрів Sulden. Шанувальників білого безумства вгору піднімає великий і сучасний двоетапний фунікулер. А вище система з кількох крісельних підйомників обслуговує понад десяток трас різної складності. Вони всі доволі широкі й добре підготовлені, а що найголовніше — на них майже немає лижників. Однак не це є головною чарівністю Sulden. Гірський котел дає неймовірні можливості катання поза трасами. Від самого верху до нижньої станції фунікулера йде позначена, але не підготовлена траса, т. зв. відома «чорна п’ятірка». Спуск нею дасть величезний викид адреналіну всім любителям фрирайду. Після кожного значного випадання снігу на кілька днів Sulden окупують любителі катання «поза трасами». Тоді щовечора в барі біля нижньої станції фунікулера гамірно, і можна без кінця слухати розповіді про «переваги». Але нам не пощастило, й обіцяних опадів не було, тому нам довелося обмежитися катанням трасами. Досліджуємо два інших, що межують між собою і розташовані майже в центрі містечка лижних центри (Kanzel і Langenstein). Вони обидва пропонують чудові й різноманітні траси. І найкращою рекомендацією їм слугуватиме той факт, що збірна Канади тренувала гігант і супергігант на схилах Kanzel перед змаганнями у Val Gardena та Alta Badia.
А Langenstein хоч і має таку ж чудову трасу (№10), додатково вражає чудовими краєвидами. Під час підйому на крісельному підйомнику можна спостерігати, як повільно з-за горба з’являється в усій красі Ortler, зі своєю 100-метровою крижаною шапкою. Справді, відчуття неймовірне. Нижні станції обох підйомників розташовані буквально за десяток метрів від відомого своєю чудовою кухнею і дуже сердечною атмосферою Park Hotel, у якому ми й зупинилися. Це дуже вдале рішення, до нижньої станції фунікулера всього 5 хвилин автомобілем чи скібасом. Ми напевно ще не раз повернемося до Sulden. Тільки дочекаємося стовідсотково надійного прогнозу рясних снігових опадів, адже дуже хочемо спробувати те, що в цьому регіоні найкраще. Повернемося, щоб побожеволіти на лижах і ввібрати в себе трохи спокою, що випромінює це незвичайне місце в Південному Тиролі.
