На мюнхенському ISPO було традиційно жваво. Поки представники багатьох популярних ЗМІ ганялися за Акселем Лундом Свіндалом, що повертався до активного спортивного життя, і марно чекали на прибуття зайнятого тестуванням нових лиж Боде Міллера, ми вирішили поговорити з представником нової хвилі в гірськолижному спорті Тедом Лигеті. На початку лютого 2008 року ніхто не очікував, що Лигеті здобуде Малий Кришталевий глобус у гіганті, настільки беззаперечно перемігши в заключних змаганнях позаминулого сезону найкращого майстра в цьому виді Бенжаміна Райха. Так дуже швидко американець приєднався до обраного товариства гірськолижних зірок найбільшого масштабу. Ми домовилися зустрітися біля прилавка фірми Shred (виробник окулярів і гірськолижних масок), де Лигеті виступає співвласником і дизайнером. Чекати на себе зірка не змусила — Тед з’явився вчасно. Невисокий, підтягнутий, у просторій сорочці та джинсах — звичайний сучасний хлопець. І лише сильне потиснення дуже мускулистої долоні нагадало, що ми маємо справу з чудово тренованим спортсменом. Схоже, Тед був трохи збентежений тим, що журналісти з далекої Польщі хочуть поговорити саме з ним, і з цікавістю вивчав ювілейний номер NTN Snow & More. Треба сказати, що це невелике збентеження, приємна усмішка і прихильний погляд викликали відверту симпатію. Ми розмовляли, як давні знайомі, і бесіда вийшла надзвичайно цікавою. Отже, знайомтеся, Тед Лигеті. NTN: П’ять років тому, здається, на гіганті в Зельдені, один із коментаторів, спостерігаючи твій не зовсім вдалий виступ, вставив: «А ось черговий хлопець із США, який невдало намагається наслідувати неповторний стиль Боде Міллера». За останні кілька років, увесь час удосконалюючи цей трохи божевільний стиль, ти довів, що можеш їздити краще за Міллера. Тед Лигеті: Іноді… NTN: …принаймні в технічних видах. Скажи, Тед, на тебе справді вплинула ця — з погляду теоретиків — некласична техніка? Тед Лигеті: Звісно. Коли я був підлітком, Міллеру вдалося увійти до світової, трохи закостенілої й передбачуваної групи провідних гірськолижників. На той момент ще лише в технічних видах. І кожен із нас — молодих американських гірськолижників — хотів стати таким, як він. Гадаю, що Боде справив значний вплив на становлення багатьох сильних спортсменів нашої збірної. Можливо, на мене він вплинув трохи більше, ніж на інших… NTN: Безумовно, вплив Міллера очевидний, особливо в стилі твоєму і Джулії Манкузо. Тобі вдалося практично досконало оволодіти прийомом далекого викидання ніг і прискорення практично в будь-якому повороті. Тед Лигеті: Я довго над цим працював (сміється). NTN: Позаминулого сезону спортсменам довелося змиритися з новими вимогами щодо параметрів лиж. Як не дуже великий гірськолижник, ти не почувався постраждалим через збільшення радіуса гігантських лиж до 27 м і зменшення висоти платформи? Особливо враховуючи, що саме того сезону ти став краще їздити гігант, ніж слалом. Тед Лигеті: Ні. Постраждалим я себе не вважаю. Зміни торкнулися всіх спортсменів, і всі ми змушені були доопрацювати техніку їзди на нових лижах. Я молодий, тому в мене це виходить порівняно легко. Крім того, мої техніки з Rossignol виконали справді величезну роботу, і, попри великий радіус, я можу різати майже такі ж гострі дуги, як на старих, менш радіусних лижах. Мої нові лижі більш еластичні в поздовжньому перерізі, зберігши при цьому свою поперечну жорсткість. Але все ж я вважаю нові правила абсурдними. Погляньте, скільки травм у гіганті сталося вже в першому сезоні. Такого раніше ніколи не було. Проблема не в радіусі чи ширині лиж у талії — якраз зміна останнього параметра навіть підвищила їхню стабільність на швидкості. Справжня небезпека, на мою думку, у надто низькій платформі (її висота на 7 мм менша за попередню). У глибоких віражах спортсмени постійно чіпляються черевиками за сніг, а за тих швидкостей, які ми розвиваємо, це дуже небезпечно. Крім того, без високої платформи дехто не може достатньо ефективно наздогнати лижі в повороті. У гіганті ж усе відбувається за частки секунди — звідси й травми. От і виходить типова для гірськолижного спорту ситуація: хтось, щось, десь покращує, щоб наступним дурним рішенням нашкодити ще більше. Упевнений, що вже самого збільшення лижі в талії було б більш ніж достатньо. NTN: Наскільки сильно тобі довелося змінити техніку, щоб їздити швидко на нових лижах? Тед Лигеті: Чимало. Я все літо працював над пошуком оптимальної позиції над лижами, щоб якомога менше чіплятися за сніг. Це було нелегко, але праця не пройшла даремно (сміється). NTN: Друга серйозна зміна того сезону торкнулася формату комбінації. Суперкомбінація, яка тепер замінює оригінальну, класичну, передбачає лише одну спробу спуску й одну — слалому в той же день. Що ти думаєш про цю заміну? Адже в 2006 році ти став олімпійським чемпіоном саме в класичній комбінації [одна спроба спуску і дві — слалому (прим. ред.)]. Тед Лигеті: Новий формат набагато цікавіший для глядачів і безпечніший для спортсменів. Повний спуск у Венгені чи Кіцбюелі — надто серйозний виклик і високий ризик для технічних лижників. З іншого боку, одна спроба слалому більше до душі «спускарям», і в результаті виникає дуже захоплива інтрига. Суперкомбінація — і моя тема теж. Потрохи, але щоразу краще, вчуся «обслуговувати» довгі й жорсткі швидкісні лижі. Думаю, через кілька років і кілька додаткових кілограмів я буду серйозною загрозою для інших у цьому виді. NTN: Попри молодий вік, у тебе вже є стійке реноме серед спортсменів. Ти — майстер другої спроби й умієш «в’їхати» на подіум із, здавалося б, безнадійного становища. Може, варто трохи попрацювати над першою спробою? Тед Лигеті: Дивно, але мій тренер каже те саме! А секрет у тому, що іноді варто зайняти в першій спробі гірше місце, зате в другій їхати кращою трасою. Часто така практика дає непогані результати. NTN: Так, але, наприклад, у гіганті в Альта-Бадіа, попри кращий час у другій спробі, виграти тобі не вдалося. Тед Лигеті: Це зовсім інша історія. Мене покарали судді за запізнення на церемонію роздачі стартових номерів, і замість приблизно дванадцятого номера я стартував під номером 46. Нам сказали прийти за 50 хвилин до церемонії, а я прибув «лише» на півгодини раніше. Не знаю, хто встановлює ці ідіотські правила. З таким номером важко було досягти супер-результату, але й так вийшло зовсім непогано. NTN: Повернімося ненадовго до твого дитинства. Коли і де ти навчився кататися на лижах? Тед Лигеті: Я народився, виріс і живу в Парк-Сіті [штат] Юта. На мою думку, це одне з найкращих місць у світі для гірськолижного спорту. Батьки поставили мене на лижі у два роки. Спочатку мені дуже не подобалося, і я багато вередував, але після кількох сезонів батьки вже не могли мене наздогнати. Вони привели мене до місцевого клубу, звідки все й почалося. Початок не був багатообіцяючим. Якось на змаганнях зі слалому я відстав від переможця більш ніж на півхвилини, але це лише підстьобнуло мене до роботи. NTN: Обираючи кар’єру професіонала, гірськолижник у США частіше стає фрирайдером, ніж класичним спортсменом? Тед Лигеті: Мабуть, ні… Принаймні не в Юті. У дитинстві в моїй групі в клубі було 80 людей, тепер їх 120. У Парк-Сіті гірськолижний спорт дуже добре розвинений. NTN: Хто фінансує дитячі заняття в Парк-Сіті? Тед Лигеті: Звісно, батьки. Частково благодійні неурядові організації. Нерідко в клубів є місцеві спонсори, але основне фінансове навантаження так і залишається на плечах батьків. NTN: Розкажи про свої найближчі цілі. Для тебе Олімпійські ігри у Ванкувері — це щось особливе, чи, як Боде Міллер, вважаєш їх звичайними змаганнями? Тед Лигеті: Рішуче ні. Олімпійські ігри — це завжди особливі переживання. Ці пройдуть неподалік дому, тому, напевно, будуть винятковими. Але я думаю й про Кубок світу. Виступаю я дедалі краще, і хотілося б досягти ще якогось значного результату. Моя мрія — здобуття Великого Кришталевого глобуса, але розумію, що серйозно про це думатиму лише через кілька сезонів. NTN: Коли важитимеш більше і зможеш продавити швидкісні лижі? Тед Лигеті: Саме так. NTN: Раз уже мова зайшла про вагу тіла, що ти думаєш про повторювані підозри на твою адресу, що дедалі більше спортсменів вживають заборонені засоби, які прискорюють збільшення м’язової маси? Тед Лигеті: Це важко оцінити. Стрімкі прирости маси протягом одного літа завжди підозрілі. Тренуючись щодня, я стикаюся із серйозними проблемами з підтримання ваги. Але поки когось не впіймають, робити поспішні висновки не можна. Я б хотів, щоб гірськолижний спорт знову став більш технічним, і тактика залишалася важливішою за масу й силу. На жаль, нові параметри спорядження цьому не сприяють. І дуже шкода. NTN: Як ти почуваєшся на старті змагань Кубка світу після всіх років, проведених у цьому «бізнесі»? Нервуєш? У тебе є своя методика? Намагаєшся концентруватися, як Прангер чи Куш, чи розслаблений і балакучий, як, наприклад, Резі Штіглер? Тед Лигеті: Кажуть, що найважче стартувати безпосередньо за мною або переді мною. Ці двоє хлопців змушені весь час прислухатися до мене в стартовій будці (сміється). Я намагаюся бути розслабленим і відпочилим. Жартую з тренерами та іншими спортсменами. Дехто реагує негативно, інші зовсім навпаки. NTN: Це риса характеру чи частина передстартової гри? Тед Лигеті: Легкість і свобода справді присутні в моєму характері. Але буває, що така поведінка є частиною гри. Кожен намагається чинити психічний тиск на суперників. У чому теж криється чарівність цього спорту. Я б хотів, щоб гірськолижний спорт найвищого рівня перестав бути настільки смертельно серйозним. Там, нагорі в стартовій будці, я перебуваю тільки для себе, не для прапора, гімну, народу чи інших абстрактних речей. Я молодий і тяжко тренуюся, бо люблю це. Мені хочеться отримувати задоволення від занять спортом. NTN: Чудово. Дякуємо за бесіду. Бажаємо тобі великих успіхів і досягнення мети на Кубку світу. І нехай травми обходять тебе найдальшою стороною. Тед Лигеті: Так, це справді найголовніше. Дякую.
