У нашому огляді найшвидших, найдовших, найнебезпечніших і найбожевільніших спусків у світі ми дісталися Гарміш-Партенкірхена і знаменитої траси Кандагар. Саме тут під час майбутнього чемпіонату світу в лютому 2011 року відбуватимуться змагання з гірськолижних дисциплін. Для цього заходу трасу було ґрунтовно перебудовано. Чи знаєте ви, чому в багатьох альпійських лижних центрах, як у Німеччині, Австрії, так і у Франції, існують траси з такою екзотичною назвою? Адже Кандагар — це назва провінції й міста в Афганістані. Відповідь дуже проста. У другій половині дев’ятнадцятого століття Великобританія брала участь у війні в Афганістані. Під час цих подій було багато моментів, якими англійці дуже пишалися. Одним із таких була операція звільнення Кандагара від війська Аюб Хана. Для цього британські сили під проводом генерала Робертса, без артилерії та транспортних засобів, подолали 300 миль за три тижні, щоб прямо з маршу вдарити по афганцях і звернути їх до втечі. Багато ветеранів афганської війни після закінчення служби відпочивали на альпійських курортах. Ми вже неодноразово згадували на сторінках нашого журналу, що саме британці стояли біля витоків розвитку гірськолижного спорту. Найскладніші й найвиснажливіші траси в багатьох місцях було названо Кандагаром, щоб увічнити пам’ять солдатів в Афганістані. І ці назви збереглися до сьогодні. 
Траса Кандагар у Гармиші добре відома лижникам. Цей спуск належить до п’яти так званих класичних альпійських трас, на яких змагання Кубка світу проводяться найдовше (із 1970 р.). До цього тут також організовували змагання під назвою Арльберг-Кандагар Реннен. До 1994 року на схилі змагалися як чоловіки, так і жінки (зі зниженого старту). Але після трагічного, що призвів до смерті, випадку з австрійською лижницею Ульріке Майєр, змагання для жінок не проводилися аж до минулого року. До моменту внесення змін у профіль траси в 2008 році Кандагар у Гармиші серед професіоналів вважалася тривалою, швидкісною і легкою, а серед вболівальників — нудною. Але це до пори до часу… Коли в березні 2009 року під час фінальних змагань Кубка світу спортсмени змогли вперше перевірити свої сили на новій трасі, обличчя в усіх трохи витягнулися. Стрибки були справді потужними. Один із «корифеїв» лижного спорту сказав: «проблема не в довжині польоту, а в його висоті. Коли ти рухаєшся, здається, що вилетиш у місто». Організатори були змушені нівелювати один зі штучно насипаних порогів, але це лише частково вирішило проблему. На середині параболи спортсмени торкалися низом лиж невеликого виступу. Але розглянемо трасу крок за кроком. Старт спуску знаходиться на схилі гори Кreujoch на висоті 1690 м над р. м. Одразу ж після старту, буквально протягом кількох секунд, лижники прискорюються до 100 км/год і в’їжджають у Seele, тобто два повороти у вигляді літери S. Тут треба чітко триматися лінії, оскільки одразу за ними причаївся Troglhang — перебудований у 2008 році найкрутіший відрізок траси. Потім траса йде через новопрокладену ділянку. Спочатку довгим поворотом, так званим Olimpia-Kurve, через перший стрибок, що отримав назву Panorama-Sprung (саме про нього говорив Дідьє), аж до галявини Bodele, де знову з’єднується зі старою трасою. Тут на спортсменів чекає Seilbahnstadelsprung, тобто наймогутніший стрибок (близько 60 м) протягом усього спуску. Але це ще не кінець «задоволення». 
Одразу за стрибком різкий поворот праворуч виводить лижників на нову ділянку траси, де вже трохи втомлені спортсмени повинні впоратися з польотом (близько 40 м) на Kramersprung. Одразу за ним лижникам необхідно зберегти концентрацію, адже вони хоч і їдуть рівною ділянкою траси, що зветься Auf der Mauer, але той, хто не вестиме лижі ідеально правильно, витратить багато цінного часу. Наприкінці чекає несподіванка — Freie Fall, стіна з нахилом 90%. Це найкрутіше місце в «каруселі» Кубка світу, і виглядає все так, ніби спортсмени падають у небуття (цю ділянку також використовуватимуть для слалому-гіганта в чоловіків). На щастя, з Freie Fall уже видно мету. Залишається лише одна швидкісна ділянка по Tauber-Schuss, що закінчується 20-метровим стрибком, і лижники виходять на фінішну пряму. Проїхавши 3300 метрів із перепадом висоти 920 м, нарешті можна відпочити. У березні 2010 року на трасі Кандагар у Гармиш-Партенкірхені переміг швейцарець Карло Янка з результатом 1:58:45. Хто стане чемпіоном світу — побачимо. У будь-якому разі траса Кандагар варта того, щоб на ній боротися за медалі.
Чемпіонський спуск — Кандагар
