Матеріал нижче — виклад ще однієї колонки Теда Лигеті (Ted Ligety) на ту саму тему: зміни регламенту FIS щодо параметрів лиж для слалому-гіганта. Влітку 2010 року FIS в особі Гюнтера Худжари оголосив нові параметри лиж для гіганта з сезону 2012/2013: мінімальна довжина 195 см для чоловіків (188 см для жінок), мінімальний радіус повороту 40 м (35 м для жінок), зниження висоти платформи на 8 мм і обмеження ширини талії лижі до 65 мм. Рішення викликало широкий резонанс: більшість діючих спортсменів відреагували негативно, тренери розділилися в думках, а виробники спорядження вперше в історії спільно опублікували лист із застереженнями. Лигеті нагадує історію появи карвінгових лиж близько десяти років тому — успіхи Аніти Вахтер на платформі, що піднімала її на 12 см над снігом, несподівано сильний сезон Матіаса Вровніка на коротких таліованих лижах, ранню боротьбу Боде Міллера зі своїми ж тренерами за право їздити на коротших лижах. Функціонери FIS, на його думку, здебільшого опиралися карвінгу, бо їхній власний спортивний досвід втрачав актуальність; тодішній голова комітету FIS з гірських лиж Тоні Зайлер публічно обіцяв не дати перетворити «його спорт» на посміховисько. Далі Лигеті описує послідовне посилення обмежень FIS протягом кількох сезонів — мінімальну довжину й ширину талії лиж, мінімальний радіус повороту для слалому і гіганта — і зазначає, що це змусило спортсменів суттєво наростити м’язову масу (наводить приклад Массіміліано Блардоне, який набрав 15 кг за літо). На його погляд, саме поєднання недостатньо вираженої талії лижі з низькою платформою призводить до того, що лижник змушений глибше закантовувати коліном, а низька платформа — до того, що черевик зачіпає сніг, через що лижа різко випрямляється, що й стало причиною травми зв’язок, зокрема в Тома Фанара. Лигеті наводить перелік травмованих протягом сезону гонщиків (Марія Голаус, Скотт Маккартні, Анн-Софі Барт, Александра Майсніцер, Андреас Будер, Резі Штіглер, Александра Колетті, Манфред Прангер, Сільван Цурбріґґен) як аргумент, що саме гігант став найбільш травматичною дисципліною сезону. Він також наводить випадок Матіаса Ланцінгера, який втратив ногу внаслідок падіння в норвезькому Квіттф’єллі — за словами гонщика Марко Бюхеля, якого цитує Лигеті, причиною стала занадто вузька відстань між воротами, яку не помітили ні постановник трас, ні технічний делегат FIS. Авторську позицію Лигеті підсумовує цитата тодішнього представника FIS Гюнтера Худжари з австрійського Sport Magazine, яку сам Лигеті вважає цинічною: що FIS нібито роками говорив про небезпеку карвінгових лиж, хоча пов’язувати зростання травматизму виключно зі зміненими параметрами спорядження було б перебільшенням. У приписці Лигеті зазначає, що вже після написання статті FIS частково відступив, встановивши радіус 35 м для чоловіків і 30 м для жінок, хоча зниження платформи й довжина лиж залишилися без змін. Він лишається при своїй критичній позиції і як альтернативу згадує пропозицію Боде Міллера взагалі зняти обмеження на спорядження, дозволивши кожному спортсмену самому нести відповідальність за свій вибір.
