Час від часу на екранах наших телевізорів або на радіо з’являються «фахівці» в особі більш-менш відомих лижників: інструкторів, функціонерів, колишніх спортсменів чи тренерів, які розгортають перед враженими слухачами картину апокаліпсису, що відбувається на лижних схилах. І винні в усьому ці диявольські карвінгові лижі, які, на думку «знавців», вже скоро відійдуть (хоча відійти не можуть) у минуле. Мас-медіа охоче купують такі сенсації, а жодному з редакторів не хочеться детально вивчати тему. Спробуймо ж розібратися, як насправді йдуть справи і як захиститися від можливих травм. 
За потреби звернемося до даних із Німеччини (ASU-Unfallstatistik, хоча цифри з Австрії та Швейцарії дуже подібні), оскільки в нашій прекрасній країні (яку також називають Тигром Європи) ніхто не хоче наводити достовірних статистичних даних. Ми тільки чуємо, що кількість лижних травм постійно зростає. А може, просто зростає швидкість поширення інформації? Погляньмо на цифри. Дані (статистична обробка) стосуються сезонів 2007/08 та 2008/09. Із 2000 року кількість нещасних випадків на лижах (за нещасний випадок приймають подію, внаслідок якої постраждалі були змушені звернутися по лікарську допомогу) зменшується і становить 15,0 випадків на 1000 лижників у сезоні 2000/01, у сезоні 2007/08 зменшилася до 12,1. Найкращим за статистикою був сезон 2006/07, коли кількість травм становила лише 10,5. Однак найцікавішим є той факт, що від початку ведення статистики (сімдесяті роки минулого століття) кількість лижних травм зменшилася більш ніж на 50%. Цікаво, правда? Нещасні випадки стають дедалі рідшими, хоча завдяки штучному снігу та машинній обробці трас, а також кращій інфраструктурі лижники щороку долають дедалі більше кілометрів. Також кількість травм коліна з року в рік зменшується на невеликий відсоток. Кількість зіткнень на схилі протягом багатьох років є сталою величиною і становить від 1 до 1,3 на 1000 лижників. Постраждалі кажуть, що головною причиною зіткнення є недостатня відстань між тими, хто спускається (21%), занадто велика швидкість (19%) або недостатнє володіння лижами (17%). Основною причиною травм голови більшість постраждалих називають власні помилки (65%). Погляньмо тепер, як виглядають цифри щодо найчастіше травмованих частин тіла та їх залежності від видів спорту: Також цікаво виглядає розподіл нещасних випадків залежно від статі. Чоловіки частіше є причиною зіткнень (65%), а жінки частіше пошкоджують собі коліна (43,1% проти 23,5% серед чоловіків). 
Наступні цікаві дані стосуються використання касок та іншого захисту. Із 2003 року вчетверо більше лижників (400%) використовують захист голови. Зараз у лижному спорті каски застосовує понад 65%. І що цікаво, саме жінки, попри зіпсовану зачіску, йдуть попереду «всієї планети». Висновок напрошується сам. Використання касок та іншого захисту запобігає травмам. І залишається лише одне питання: як правильно підібрати спорядження, яке захистить різні частини тіла? 01 Каски. Вибір каски не повинен створювати особливих проблем. Достатньо вирішити на користь одного з двох типів, обрати відповідний розмір, модель і колір — готово… Говорячи про два типи, я маю на увазі насамперед freeride з м’якими вухами та race з жорсткими. Кожен із них має свої переваги. Каски freeride легші та зручніші. У деяких моделях, коли дуже тепло, можна відстебнути вуха. А каски race безпечніші, оскільки краще захищають скроні та вуха. Розмір — це теж проста справа. Достатньо надіти каску і, не застібаючи, покрутити головою в усі боки. Якщо вона не зміщується, значить усе ОК. У жодному разі не можна під каску надягати шапку, тим більше з помпоном! Єдиним винятком можуть бути спеціальні тоненькі підшоломники, за якими легко впізнати наших співвітчизників за кордоном у теплий весняний день на південному схилі. Перевірено — на жаль — що ефективність каски прямо пропорційна товщині. Тому елегантніші каски захищають гірше. Звісно, краще обрати каску відомої фірми, наприклад: Poc, Casco, Brico, Uvex, IQ, Carrera тощо. 
02 Захист тіла. Відомий багатьом лижникам такий собі Hermann Maier у німецькомовних країнах проводить широко задуману кампанію, що роз’яснює необхідність носіння захисту. Один з його слоганів свідчить: захист тіла і лижний спорт — єдині. Давні аргументи вже не мають значення. Зараз захист легкий і зручний. І це правда! На ринку можна знайти величезний вибір захисту для лижників, що займаються всіма видами «білого божевілля». Спортсмени, які стартують у слаломі, повинні бути готові до болісних ударів відскочених вішок по стегнах і захищати їх за допомогою спеціальних шортів. Звісно, гарди на палицях і касках у цій дисципліні обов’язкові. У гіганті лижники не повинні з’являтися на тренуванні без спеціального «захисту» плечей, рук і спини, а також хороших рукавичок із карбоновими протекторами на кісточках рук і зап’ястях. Спортсмени freeride повинні особливо захищати хребет і поперек. А ті, хто займається Freestyle, повинні захищати все! 
Лижники-аматори здебільшого не потребують професійного захисту. Однак перед початком сезону варто придбати захист, що зветься «черепахою», який захищає поперековий відділ хребта, а то й усю спину. Такий захист не лише оберігає від ударів, а й є додатковим термічним шаром. Деякі вироби (напр. Komperdell) ще й дуже красиві — ба навіть сексуальні — вони імітують корсети з мережива (звісно, для жінок). Komperdell також створив перший термічно формований захист для спини, який можна точно підігнати під свою фігуру. І неважливо, оберемо ми захист Poc, Dainese, Zandona чи вже згаданого Komperdell, головне, щоб він не був занадто великим. Пам’ятайте, що захист заміняє один шар одягу, і його треба міряти на білизну, а не, наприклад, на куртку. Давно минули ті часи, коли лижник-аматор у касці був предметом насмішок з боку інших лижників на схилі (я сам це пережив). Зараз настав час подбати і про захист інших частин тіла. Використовуйте сучасний захист. І ви будете здивовані, наскільки він зручний.
Захист — full metal jacket
