Його прекрасний, безкомпромісний слаломний стиль катання вже кілька разів був предметом обговорення наших експертів. Наразі він чемпіон світу зі слалому. Цей титул він заробив на крижаній стіні Face de Bellevarde у Валь-д’Ізері наче всупереч думці експертів, які бачать у ньому радше перфекціоніста рівних ділянок. Завдяки люб’язності та зусиллям польського імпортера лиж Völkl Тадеуша Шленьзака з фірми SAT у Познані ми змогли «розпитати» Манфреда про лижний спорт і спортивну виставку ISPO в Мюнхені за кілька днів до початку Олімпійських ігор. 
NTN: Твої фантастичні спуски під час ЧС у Валь-д’Ізері, а також геніальний перший спуск цього сезону у Шладмінгу напевно дозволяють тобі думати про олімпійську медаль. МП: Необов’язково… Я волів би, щоб було як у Валь-д’Ізері, тобто щоб не треба було надто багато думати про шанси. Мене радує те, що я братиму участь в Іграх. У 2006 році я не отримав кваліфікації в Сестрієре й залишився вдома. Зараз теж було важко, бо в нашій команді багато хороших лижників, але в мене вийшло. Залишилося тільки вичавити з себе все можливе, і все має бути добре. NTN: Слалом — це дуже ризикована дисципліна. Завжди треба викладатися на всі 100%. У минулому ти часто не витримував передстартовий стрес, і після, наприклад, чудового першого з’їзду другий уже не був вдалим. Зараз усе інакше, і ти виглядаєш спокійнішим, чи не так? МП: Я думаю, що багато людей, які дивилися мої виступи останніми роками, плутали мій передстартовий ритуал із нервозністю. Я справді виглядав трохи навіженим, і зараз, коли переглядаю ці записи, соромлюся своєї поведінки. Тоді, завдяки цьому трохи смішному передстартовому ритуалу, мені вдавалося випустити трохи енергії, яка мене розпирала. У 2007 році в мене була серйозна травма коліна, і я стояв перед вибором, продовжувати мені спортивну кар’єру чи завершувати. Я прийняв рішення продовжувати, бо занадто люблю лижі. Під час реабілітації мене дуже підтримали члени родини і друзі. Ця ситуація змінила мій характер і ставлення до спорту. Зараз я катаюся, бо мені це подобається. Раніше я обов’язково хотів досягти результату, і виходило погано. Крім того, мені вже більше тридцяти, у мене двоє дітей, і ті божевільні часи вже позаду. Тепер я зберігаю енергію для спуску, а не витрачаю її ще перед стартом. Що ж, старість не радість… Зараз я волів би стерти з YouTube деякі фрагменти, щоб дітям не довелося за мене червоніти (сміється). У Валь-д’Ізері на старті другого з’їзду я почувався якось дивно. Я розумів, що можу виграти титул. Але, попри це, я зберіг концентрацію й отримав золоту медаль. Уже саме це свідчить про те, що я вмію справлятися зі стресом. 
NTN: Твій стиль катання доволі специфічний. Ти їдеш на кантах незалежно від ситуації і ніколи не ставиш лижі впоперек схилу, щоб скоригувати помилку. Багато експертів стверджують, що такий стиль хороший на рівних трасах, а на крутих треба іноді допомагати собі ротацією стоп. МП: Дуже цікаво (сміх). На мою думку, все з точністю навпаки. За свою кар’єру я виграв слалом у Кіцбюелі, Шладмінгу, Венгені та Валь-д’Ізері, тобто на найкрутіших трасах Кубка світу. Також я проїхав найшвидші спуски в Альта-Бадіа, де від середини до фінішу вже доволі рівно. Це демонструє, що я здатен швидко проїхати будь-якою трасою. Результат залежить виключно від форми, у якій ти перебуваєш у день старту. Звісно, є спортсмени, які вміють швидше коригувати помилки. Я ж волію зберігати ритм, навіть якщо це коштуватиме мені кількох сотих, а потім атакувати у відповідний момент. NTN: Твій перший спуск (у січні 2010, прим. ред.), на мою думку, є найкращим прикладом того, як треба їздити сучасними слаломними трасами — просто казка. У другому ти їхав менш агресивно — чому? МП: Це була тактика. У цих змаганнях для мене було важливо опинитися на п’єдесталі. Я не міг вилетіти. Йшлося про місце в команді для участі в Іграх. Другу спробу я проїхав акуратно і спокійно. Я вважав, що достатньо переваги в першій, але Rainfried Herbst свій другий спуск проїхав ідеально, і вийшло… NTN: Раз ти вже назвав прізвище Herbst — хто він для тебе? Конкурент чи приятель? МП: І те, і те (сміх). На трасі — конкурент. У приватному житті чудова людина і чудовий друг. Зараз він, напевно, найшвидший слаломіст у світі. Я дуже багато в нього навчився. Під час проходження реабілітації я дивився його записи й намагався знайти елементи, які підійшли б і мені. Завжди добре мати у своїй команді дуже швидкого колегу. NTN: Ти також підглядав, як він вирішує проблему повернення в спорт? Адже Rainfried стільки разів отримував травми, і стільки ж разів повертався до вершин. МП: Звісно, його психологічна стійкість додавала мені бадьорості. Я думав: якщо він одужав після стількох травм, значить і я зможу. Він написав мені смс того дня, коли я травмувався, що я напевно впораюся і повернуся в спорт. І десь через рік після травми я став чемпіоном світу. Я зміг… NTN: Я запитав у Reinfried у Валь-д’Ізері, кому він бажає перемоги, якщо сам не здобуде титул? Він відповів без вагань: Прангеру. МП: Так. Він справді чудовий товариш. Та й я бажаю йому всього найкращого. Ми обидва почали досягати значних успіхів доволі пізно і маємо підтримувати одне одного. NTN: Наступна тема — спорядження. Ти беззаперечний лідер чоловічої команди фірми Völkl. Як ти обираєш лижі перед черговим сезоном? МП: Це справді нелегке завдання — обрати перед сезоном ту пару лиж, на якій доведеться їздити весь сезон. Ми обираємо лижі на тестуванні на льодовиках, а сніг на них улітку зовсім інший, ніж під час змагань. На щастя, я вже більш-менш знаю, як функціонують лижі (сміх), і іноді обираю пару, яка на льодовику не найшвидша, зате потім на штучному снігу поводиться бездоганно. Та й Völkl робить відмінне спорядження. Мої теперішні слаломні лижі зі speed wall (матеріал, як на ковзній поверхні, розміщений на бічних стінках (прим. ред.)), такі швидкі й спритні, що якщо я ще не на п’єдесталі, то лише з власної вини. NTN: А черевики? Ти роками користувався дуже жорсткими черевиками, що призвело до проблем зі здоров’ям. МП: Справді, чотири роки тому в мене були екстремально жорсткі черевики. Але тоді були інші, жорсткіші лижі, і я їздив дещо інакше. У мене був такий стиль, що я вів лижі екстремально широко й дуже швидко. Через такі черевики в мене почалася дегенерація м’язів литок, що було дуже болісно. На щастя, останнім часом лижі стають дедалі гнучкішими, а водночас і агресивнішими. Завдяки цьому я зміг значно зменшити жорсткість черевиків. У Herbst і Granga, які дуже швидкі у вертикальних воротах, я підгледів ширину, на якій вони ведуть лижі. Я й зараз їжджу доволі широко, але трохи інакше. NTN: Ми хотіли б поставити тобі кілька питань, що не стосуються лиж і змагань. Що найбільше любить робити Манфред Прангер, коли не катається на лижах? МП: Моє основне і, по суті, єдине «хобі» — це моя родина. У мене двоє дітей, і кожну вільну хвилину я проводжу з ними. Їздимо на санчатах, ходимо на прогулянки, різні заходи. Нещодавно моя трирічна донька приїхала до мене на тренування і пробувала їздити за мною на маленьких лижах. У мене давно не було такого чудового тренування. Вони дають мені стільки радості й вимагають стільки уваги, що ні на що більше мені не вистачає ні бажання, ні часу. Коли в мене ще не було дітей, я трохи займався мотокросом. Я досі проводжаю поглядом красиві мотоцикли й автомобілі, але це несерйозно. Я просто люблю на них дивитися. NTN: Ти вже не юнацького віку. Як ти вважаєш, як довго ми матимемо задоволення бачити тебе на трасах слалому? МП: Сподіваюся, що довго. Я досяг успіхів пізно і хочу ще поїздити. Доти, поки буду швидким і здоровим, братиму участь у змаганнях. Я дуже люблю те, чим займаюся, і поки в мене немає планів завершувати спортивну кар’єру. NTN: Дякуємо за інтерв’ю і бажаємо тобі численних успіхів у подальшій кар’єрі. МП: І вам дякую. Манфред Прангер не переміг у Віслері. Після фантастичного і дуже швидкого початку в першій спробі він зійшов — як і багато інших — на нижній ділянці траси. У заключних змаганнях сезону Кубка світу в Гарміш-Партенкірхені він посів друге місце, ще раз довівши, що з ним доведеться рахуватися на крутих схилах. Уже в лютому на цій же трасі пройде чемпіонат світу, і Прангер напевно займе місце у вузькому колі фаворитів.
Манфред Прангер
